 |
Відень: Загальні відомості |
Відень розташований у східній частині Австрії біля підніжжя Альп, на березі прекрасного Дунаю, всього лише за 60 км від кордону зі Словаччиною. Місто оточує відомий Віденський Ліс. Відень є найбільшим за населенням містом Австрії, і дев'ятим серед найбільших міст Європейського союзу. Це культурний, економічний і політичний центр Австрії.
У Відні жили і працювали видатні композитори Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг Ван Бетховен, Франц Петер Шуберт, Йоганн Штраус, письменник Стефан Цвейг, фізик Ервін Шредінгер, натураліст Грегор Йоганн Мендель.
Відень по праву можна назвати столицею психоаналізу, адже тут жили і працювали: творець психоаналізу Зигмунд Фройд, творець системи індивідуальної психології Альфред Адлер, творець так званої Третьої Віденської Школи психотерапії Віктор Франкл і багато інших видатних діячів науки та культури. Небесним покровителем Відня вважається католицький святий Хофбауер Клеменс Марія.
У Відні жили і працювали видатні композитори Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг Ван Бетховен, Франц Петер Шуберт, Йоганн Штраус, письменник Стефан Цвейг, фізик Ервін Шредінгер, натураліст Грегор Йоганн Мендель.
Відень по праву можна назвати столицею психоаналізу, адже тут жили і працювали: творець психоаналізу Зигмунд Фройд, творець системи індивідуальної психології Альфред Адлер, творець так званої Третьої Віденської Школи психотерапії Віктор Франкл і багато інших видатних діячів науки та культури. Небесним покровителем Відня вважається католицький святий Хофбауер Клеменс Марія.
| Історія: |
Протягом багатьох століть Відень був містом-резиденцією Габсбургів і відповідно столицею Священної Римської імперії німецької нації, перетворившись на культурний і політичний центр Європи. 1910 року у Відні проживало два мільйони осіб, і місто посідало четверте місце серед найбільших міст світу, поступаючись лише Лондону, Нью-Йорку й Парижу. Після Першої світової війни населення Відня скоротилося майже на чверть. У другій половині 1950-х рр.. Відень знову розгорнув масове будівництво муніципального житла, в 1970-1980 роках була проведена серйозна реконструкція центру міста, в результаті якої Відень уник небезпек брюсселізаціі. У сучасному Відні базуються МАГАТЕ, ЮНІДО та багато інших міжнародних організацій.
|
| Розваги: |
Культурна столиця пропонує культурні розваги: опера, театри, балет, виставки та галереї й численні музеї. У паузах між відвідинами культурних закладів можете відпочити в численних кафе, ресторанчиках і кав'ярнях, де обов'язково потрібно скуштувати каву по-віденськи. У кожній кав'ярні запропонують більше 20 варіантів кави.
У новорічну ніч у віденському палаці Хофбург проходить Імператорський бал - відкриття бального сезону - звучать найпопулярніші мелодії часів монархії, включаючи вальси Штрауса й Легара, і музика віденських класиків - Моцарта, Бетховена і Гайдна. Все починається з традиційного полонезу, в якому беруть участь дебютанти. Після танцю дебютантів танцюють усі. Але всі чекають найголовнішого танцю, яким, безумовно, є знаменитий Віденський вальс. Всього ж у місті за сезон проводиться більше 300 балів, кожен із яких має свою назву і традиції. А сам сезон зазвичай триває з 31 грудня по 10 березня. Не варто недооцінювати нічне життя Відня. Із заходом сонця життя тут вирує. Молоді люди збираються в різних барах і нічних клубах. Також тут проходять численні фестивалі, виставки та концерти світових знаменитостей. Відень: Пам'ятки |
Одне з найпрекрасніших міст Європи запрошує побачити:
Ботанічний сад Віденського університету (Botanischer Garten), Бургтеатр (Burgtheater), Верхній ринок (Hoher Markt), Міський парк (Stadtpark), Дунайська вежа (Donauturm), Будинок Хундертвассера (Hundertwasser Haus), Імператорська усипальниця (Kaisergruft), природний заказник, що знаходиться в межах міста Лайнцер Тіргартен, Ратуша (Rathaus).
Палаци і замки: Бельведер (Belvedere), Шенбрунн (Schönbrunn), Палац Ліхтенштейн (Liechtenstein), Палацовий комплекс Хофбург (Hofburg).
Собори і церкви Відня: Крипта (Kripta), Синагога (Synagoge), Собор Святого Стефана (Stephansdom), Церква Августинців (Augustinerkirche), Церква Ам-Штайнхоф (Kirche Am Steinhof), Мальтійська церква (Malteserkirche), Церква Богородиці На Березі (Maria Am Gestade Kirche), Церква Дев'яти ангельських Хорів, Вотивна церква (Votivkirche), Капуцінеркірхе (Kapuzinerkirche), Церква Марії Переможниці (Maria Vom Siege. Funf-Haus), Церква Міноритів (Minoritenkirche), Карлскірхе (Karlskirche), Церква Святого Михайла (Michaelerkirche), Церква Святого Петра (Peterskirche), Рупрехтскірхе (Ruprechtskirche), Шотландський монастир (Schottenstift).
Театри і концертні зали: Віденська державна опера (Wiener Staatsoper) відкрилася 1869 року і входить до п'ятірки найкращих оперних театрів світу, Віденська народна опера (Wiener Volksoper), Віденський Концертхаус (Wiener Konzerthaus) відкрився 1913 року, Бургтеатр (Burgtheater), Віденський театр (Theater An DerWien), Раймунд-театр (Raimund Theater), Віденське музичне товариство (Wiener Musikverein), Російський клуб. Тут регулярно проходять концерти знаменитостей і виконавців-початківців. У Російському Клубі виступали Майя Плісецька, Євген Нестеренко, Людмила Гурченко. У будівлі Клубу є художня галерея, в якій виставляють роботи молодих російських художників. У бібліотеці Російського клубу міститься зібрання з 40 тис. томів російської літератури.
Будинки-музеї: Будинок-музей Гайдна (Haydn Gedenkstatte) з Залом Брамса, Будинок-музей Йоганна Штрауса (Johann Strauss Gedenkstatte), Будинок-музей Моцарта (Mozart Gedenkstatte), так званий «Будинок Фігаро», Будинки-музеї Бетховена (Beethoven Gedenkstatte), «Будинок Пасквалаті», «Будинок Хайлігенштадтського заповіту», «Будинок еротики», Будинки-музеї Шуберта (Franz Schubert Gedenkstatte) - будинок, у якому народився Шуберт (із залами, присвяченими Штифтеру), Квартира Отто Вагнера, Музей Зигмунда Фройда.
Музеї та художні галереї: Австрійська галерея Бельведер (Belvedere), Австрійський музей кінематографії (Filmmuseum), Академія образотворчих мистецтв (Akademie Der Bildenden Kunste), Альбертіна У дворі Академії (Albertina Im Akademihof), де зберігається велика колекція графіки. Віденський будинок мистецтв (Kunsthaus Wien), у музеї представлені твори Хундертвассера і роботи сучасних художників. Військово-історичний музей (Heeres-Geschichtliches Museum) - історія армії та військово-морського флоту з 1600 р. до 1945 р. Виставка Сальвадора Далі (S. Dali Schau), Єврейський музей (Judisches Museum), експозиція якого відображає історію віденських євреїв від Фройда до Біллі Вайльдера. Імператорські покої, Колекція срібла (Kaiserappartements, Silberkammer), Музей коней ліпіціанської породи (Lipizzanermuseum), Історичний музей міста Відня (Historisches Museum Der Stadt Wien), де показана історія Відня від доісторичного періоду до наших днів. Колекція старовинних екіпажів (Wagenburg), Кюнстлерхаус (Kunstlerhaus - Будинок Художника), де проходять виставки сучасного мистецтва. У Музеї природознавства (Naturhistorisches Museum) представлені колекції з мінералогії, зоології, антропології, палеонтології та первісної історії, спеціальні виставки та програми для дітей. Музей прикладного мистецтва (Museum Fur Angewandte Kunst), у підземному залі якого міститься одна з найбільш значних у Європі колекцій східної культової скульптури. Інша унікальна колекція - збори стільців і крісел. У найстарішому будинку представлена «історична» колекція: мистецтво Східної Азії, меблі і тканини, предмети з металу, скла й кераміки. Музей театру (Theatermuseum), Музей годинників (Uhrenmuseum), Музейний квартал (Museumsquartier), у комплекс якого входять Музей Леопольда (Leopoldsmuseum), Музей сучасного мистецтва (MuMoK - Museum Modemer Kunst), або фонд Людвіга, Дитячий музей (Zoom), Музей тютюну (Art Cult Center) і два виставкових зали - Віденський павільйон мистецтв (Kunsthalle) і Архітектурний центр (Architekturzentrum Wien).
Також варті уваги: Фольклорний музей (не плутати з Етнологічним музеєм) (Museum fur Volkskunde), Форум мистецтв (Kunst Forum), Художньо-історичний музей (Kunsthistorisches Museum), Етнологічний музей (Museum fur Volkerkunde) у палаці Хофбург.
Музейний квартал
Музейний
квартал в Відні (Музеумсквартір; нім. MuseumsQuartier,
скор. MQ) — великий музейний комплекс
площею в 60 000 м² в 7
районі Відня (Нойбау)
недалеко від центру міста.
На
території Музейного кварталу розташувалося
декілька музеїв, закладів культури й
мистецтва. Тут знаходяться три великих
музеї: Музей
сучасного мистецтва фонду Людвіга (MUMOK), Музей
Леопольда і
віденський Кунстхалле.
Для дітей існує ZOOM Kindermuseum. В Музейному
кварталі регулярно проходять різні
культурні заходи, як, наприклад,
літературний фестиваль «O-Töne» і
концерти в рамках Віденського
джазового фестивалю.
Музей
Леопольда, спроектований архітектурним
бюро «Ortner & Ortner», є прямокутним
паралелепіпед, облицьований ракушечником.
В експозиції музею представлена найбільша
колекція картин австрійського
художника-експресіоніста Егона
Шиле.
Альберті́на або Галерея Альбертіна у місті Відень — одна з найвідоміших у світі збірок оригінальних рисунків та друкованої графіки.
За останніми даними налічує понад 65 тис. малюнків митців минулого і бл. 1 000 000 гравюр. Хронологічні межі зібрання — з 15 ст. і до сучасності.
Засновником зібрання був герцог Альберт Саксон-Тешенський в 70-х рр. 18 століття в королівському замку міста Братислава, котрий він обрав резиденциєю, перебуваючи в якості голови Угорського королівства з 1765 до 1781 р. Гра в державність спонукала герцога надати навіть фундаційну грамотуна заснування, датовану 4 липня 1776 р. За іменем засновника збірка і отримала назву Альбертіна.
Історія побутування зібрання
Землі Чехії та Словаччини розглядались як тимчасове перебування володарських дворів «лоскутної імперії», якою довгий час і була Австро-Угорщина. Тому збірки часто переносились з імперських околиць в метрополію. Так було зі збірками імператора Рудольфа ІІ, перенесеними з Праги у Відень. Так сталося і з зібранням Альберта Саксон-Тешенського.
1795 року нащадок ерцгерцог Альбрехт придбав власний палац Тароука ( Taroucca ) у Відні і перевіз зібрання з Братислави у власний палац. Палац у Відні переобладнали під нове призначення бути мистецькою галереєю. З 1822 року вона була відкрита для відвідин. Потрапити в нову галереюдозволялось будь кому, а не тільки представникам дворянського стану. Умовю для відвідин була наявність у відвідувача взуття. Але обмежений характер відвідувачів таки зберігався. На протязі 19 століття нащадки ( ерцгерцог Карл, ерцгерцогу Альбрехт Фрідріх Австрійський, ерцгерцог Фрідріх Австрійський) повільно збільшували зібрання.
1919 року по розпаду Австро-Угорщини художні колекції королівського роду австрійських Габсбургів перейшли до Австрійської республіки. 1920 року колекція була збільшена за рахунок приєднання друкованої графіки, котра зберігалась до цього в імператорській бібліотеці. В 20 столітті уряд Австрії дотримувався концепції «Відень — культурна столиця», бо імперське минуле столиці минуло.
З 1999 року до збірок перейшли фото матеріали та архітектурна графіка і креслення архітекторів. Галерея Альбертіна належить до найбільш відвідуваних музеїв Відня.
Малюнки італійських майстрів
Напівколоніальна присутність Австрійської імперії в північній Італії надала можливість легкого придбання художніх скарбів і і старожитностей в Італії світового рівня. Так в Альбертіну прийшли малюнки майстрів італійського Відродження, маньєризму і бароко, серед яких малюнки Рафаеля Санті і Мікеланджело Буонарротті, Бернардіно Луїні, Парміджаніно, Аннібалє Каррачі, Карло Маратті, Джованні Баттіста Пьяцетта. Галерея Альбертіна — одна із небагатьох музейних закладів світу, що зберігає оригінальні малюнки Леонардо да Вінчі.
,_c._1593-1594_-_Google_Art_Project.jpg)
Німецький і австрійській відділи
Неперевершене значення для світової культури мають німецький і австрійській відділи малюнквів. І через спільну з німецькими землями історію, і через надзвичайно високу мистецьку вартість зібраного матеріалу. В колекції низка малюнків майстрів короткого німецького Відродження ( Якоб Хофнагель, Альбрехт Альтдорфер, Лукас Кранах Старший, Альбрехт Дюрер тощо ). Майстри німецького і австрійського мистецтва репрезентовані творами художників так званої Дунайської школи, предромантизму Каспар Давид Фрідріх,експресіонізму і сецесії( Густав Клімт,Егон Шиле, Франц Марк тощо). Перлини німецького зібрання - унікальні малюнки Грюневальда.
.jpg)
Відділ французьких малюнків
Важкі політичні стосунки Австрійської імперії з Францією не сприяли ні появі значних колекцій французького живопису, ні малюнків французьких майстрів. Стан срав змінився лише в 20 столітті, коли на значні мистецькі пропахунки в зібранні звернули увагу. Але давній перерозподіл мистецьких шедеврів-малюнків не дав можливості отримати значні зразки, давно зосереджених в музеях Лувр, Шатійї та в петербурзькому Ермітажі. Присутність на мистецькому ринку Європи Сполучених Штатів також сильно зменшує купівельні можливості Австрії. «Французькі» придбання галереї мають випадковий характер. Тому історію французького малюнка треба вивчати у Франції та в петербурзькому Ермітажі.
Малюнки майстрів Фландрії та Голландії
Збірка малюнків старих майстрів Фландрії та Голландії одна з найкращих в світі, якщо не найкраща. В колекції присутня така кількість імен майстрів і малюнків такого високого щаблю, що вивчення мистецтва цих країн неможливе без вивчення збірок галереї Альбертіна ( це портрет і пейзаж, побутовий жанр, штудія до натюрморту, анімалістичний жанр, батальна сцена, замальовки зброї, споруд, інтер'єрів тощо). Адже тут репрезентовані власними творами Ієронім Босх, Пітер Брейгель старший, Адріан ван Остаде, Мартен ван Гемскерк, Пітер Пауль Рубенс, Рембрандт, Ян ван Гейсум, Гендрік Гольциус, [[]],.
Бельведе́р (від італ. Belvedere) — розкішний бароковий палацовий комплекс-бельведер, нині один з найбільших і найбагатших своїм зібранням мистецьких музеїв Європи, у столиці Австрії місті Відні.
Комплекс Віденський Бельведер, зведений Лукасом фон Гілдебрандтом як літня ( тоді заміська ) резиденція для одного з уславлених полководців свого часу принца Євгенія Савойського на початку XVIII століття, від перших десятиліть ХХ століття є музеєм мистецтва.
Палац-музей розміщений за адресою:
- Prinz Eugen-Str. 27, 1030 Wien (Верхній Бельведер);
- Rennweg 6, 1030 Wien (Нижній Бельведер, Оранжерея, Палацові стайні).
Години для відвідування:
- Верхній Бельведер( галерея картин від 15 століття до сьогодення): щодня 10:00-18:00
- Нижній Бельведер ( музей бароко ), Оранжерея: щодня 10:00-18:00, щосереди 10:00-21:00
- виставка сучасного мистецтва в саду Augarten: четвер-неділя 11:00-19:00
- Палацові стайні: щодня 10:00 до ночі.
Опис
Палацовий комплекс має у своєму складі:
- Верхній палац (Верхній Бельведер);
- Нижній палац (Нижній Бельведер);
- Палацовий сад (парк);
- Оранжерея;
- Палацові стайні.
Віденський Бельведер зберігся до наших днів у майже незміненому вигляді, за винятком неіснуючого нині звіринця у верхній частині парку й сильно переробленої оранжереї біля Нижнього палацу.
Палацовому комплексу Бельведер як архітектурному шедевру австрійського майстра Гільдебрандта, властиве поєднання парадної величі і невимушеної простоти, широкого розмаху і водночас доступності.
Між двома палацами розкинувся парк з акуратно підстриженими кущами і низькими алеями, адже дерева не повинні розростатися і затуляти собою фонтани, сходи, басейни, вази і статуї. Споруди, гармонійно вписуються у пейзаж і сприймаються як його частина, а сам краєвид — теж творіння людських рук.
У палацово-парковому комлексі Віденського Бельведеру завжди можна подихати свіжим повітрям і на деякий час забути про метушню великого міста, тому Бельведер є улюбленим місцем прогулянок як для віденьців, так і для численних туристів.
З історії палацу
Резиденція монархів
Палац Бельведер був зведений за велінням принца Євгенія Савойського (1663—1736). Ідею втілив відомий віденський архітектор Йоган Лукас фон Гілдебрандт. У 1700 році на схилі пагорбу, що спускався до міста, почалися роботи з влаштування парка на французький манер. А 1713 року взялися за будівництво споруди Нижнього палацу, що тривало три роки.
Головну будівлю комплексу — Верхній палац, звідки за планом повинен був розгортатися дивовижний вигляд на Відень, споруджений у 1721—23 роках.
Після смерті принца Євгенія Савойського Карл VI придбав його бібліотеку, яка склала істотну частину імператорської бібліотеки в Гофбурзі (нині Національної Бібліотеки).
У 1752 році імператриця Марія Терезія придбала обидва палаци разом з парком. Правда, Бельведер досить довго був у запустінні, оскільки правителька й далі використовувала Шенбрунн як свою літню резиденцію. У Бельведері ж періодично влаштовувалися барвисті вистави і фестивалі. Найпишніше святкування було влаштоване тут на честь заручин Марії Антуанети з майбутнім королем Франції Людовиком XVI.
Наприкінці 1770-х рр. син Марії Терезії Йозеф І вирішив перевезти велику частину імператорської колекції з Гофбурґа у Верхній Бельведер і велів видати каталог художніх творів, що містились у палаці. Таким чином, Бельведер став одним з перших музеїв в Європі, відкритих для громадськості.
1897 року палац став резиденцією спадкоємця австрійського престолу принца Франца Фердинанда. Він потурбувався про те, щоб у палаці були проведені електрика і центральне опалювання. Отже, замок доби бароко був адаптований під житлові і службові приміщення.
Із початком Першої світової війни, Верхній Бельведер запустів, тоді Нижній палац вже від 1903 року був перетворений на картинну галерею. Попри передвоєнний неспокій, а згодом військовий час, спеціальна комісія піклувалася про регулярне поповнення художньої колекції. Так, наприклад, найвідоміша картинаҐустава Клімта «Поцілунок» була придбана музеєм практично відразу ж після її написання у 1908 році.
Мистецький музей
Після Першої світової війни, у 1920—21 роках, музей Бельведер ґрунтовно змінився. У Нижньому палаці розмістився музей бароко; у Верхньому — Галерея мистецтва XIX століття; оранжерею ж перетворили на Галерею сучасного мистецтва.
Практично всі твори австрійського бароко були перевезені з художньо-історичного музею (Kunsthistorisches Museum) до палацу Нижній Бельведер. У економічно кризові 1930-ті роки музею, однак, вдавалося поповнювати своє зібрання шедеврами класичного і сучасного мистецтва з Франції таНімеччини.
Під час ІІ Світової війни в жовтні 1944 року західна частина Верхнього палацу була зруйнована бомбою, а в лютому 1945 року подібна доля спіткала і західне крило Нижнього палацу.
По війні після тривалих і наполегливих реставраційних робіт нарешті 1953 року в Нижньому палаці був знову відкритий музей бароко, а в липні 1954року частина зібрання предметів мистецтва XIX та XX століть була виставлена у Верхньому Бельведері і в Оранжереї.
У повоєнний час Бельведер зосередив увагу австрійської та світової громадськості. Адже в травні 1955 року са́ме в Мармуровій залі Верхнього палацу відбулося підписання Державного Договору про відновлення незалежної і демократичної Австрії представниками Австрії та 4 держав-переможниць ІІ Світової війни — СРСР, США, Великобританії та Франції. Так, Австрійська Республіка, приєднана під час війни до німецькогоТретього Рейху, а з 1945 року зайнята союзними військами, знову здобула повну державну незалежність.
Наприкінці ХХ століття закінчилася ґрунтовна реконструкція Верхнього палацу — знову відкриті для огляду зали палацу з виставленими із запасників художніми творами, надають можливість побачити палацову капелу, розписану провідними італійськими живописцями XVIII століття, роботи австрійського майстра Макарта, а також багате зібрання полотен європейського імпресіонізму — від Дега до Ренуара і Ґоґена, і найбільшу колекцію творів австрійських еспресіоністів та модерністів — картини Еґона Шілле та гордості вітчизняного мистецтва Ґустава Клімта.
Галерея
Музей бароко
Мистецтво бароко Австрії посіло почасне місце в історії Європи. На початковому етапі воно розвинулось під сильним впливом бароко Італії, визначного центру барокового мистецтва взагалі. Війни, що йшли між Австрією і Оттоманською Портою ( Туреччиною) затримали розвиток мистецтв в країні. Але ситуація вкрай змінилася після перемог над Туреччиною і в Австрії розпочався будівельний бум. За 30-40 років будівництва Відень та його передмістя отримали нові архітектурні домінанти у стилі бароко з новими палацами і садами.
Музей бароко в палаці Нижній Бельведер добре висвітлює цю добу і сам є експонатом музею, адже побудований в цей же період. Славу музею складає колекція скульптур,бо поряд з власною архітектурною школою склалася і потужна національна скульптурна школа. Її представники -
- Балтазар Пермозер ( 1651-1732 )
- Георг Доннер ( 1693-1741 )
- Франц Мессершмідт ( 11736-1783)
- Матьяш Бернард Браун, що працював перевожно в Чехії, яка входила тоді до складу Австрійської імперії.
Серед творів музейної збірки Пермозеру належить скульптурна група «Апофеоз принца Євгена Савойського», а віртуозу Францу Мессершмідту скульптура імператриці Марії Терезії у повний зріст. У розкішному Мармуровому залі Нижнього Бельведеру розмістили і частини фонтану, скульптури для якого створив Георг Доннер ( Алегорії річок Еннс і Марч тощо).
Академія образотворчих мистецтв (нім. Akademie der bildenden Künste) — державна художня академія у Відні, Австрія, одна з найстаріших в Європі.
Історія
Віденська художня академія постала в 1692 році як приватна академія надвірного художника Петера Штруделя за зразком РимськоїАкадемії Святого Луки. В 1772 році всі існуючі на той час школи мистецтва поєднувалися в Академію об'єднаних образотворчих мистецтв. В 1872 році Академія отримала статус вищого навчального закладу, а в 1998 році, зберігши свою колишню назву, вона сталауніверситетом.
В 1898 та 1910 роках Отто Вагнер представив проекти нової будівлі Академії образотворчих мистецтв, які проте не були втілені в життя.
З 1 квітня 1877 року Академія розміщується в побудованій Феофілом ван Гансеном будівлі на площі Шіллерплац. До складу Академії входять картинна галерея (250 полотен пензля відомих майстрів, від періоду раннього Ренесансу і аж до XVIII — початку XIX ст., таких як: Босх, Лукас Кранах Старший, Рембрандт, Рубенс, Тиціан, Мурільйо та Гварді), а також гравюрний кабінет — одна з найвизначніших збірок графіки в Австрії. Обидві колекції — живопису і графіки — служать навчальним матеріалом для студентів Академії. Культурні цінності зазнали значних пошкоджень під час Другої світової війни.
Знамениті викладачі
Знамениті студенти
- Антон Попель
- Йосип Абель
- Антон Ажбе
- Август Айзенменгер
- Отто Вагнер
- Фердинанд Георг Вальдмюллер
- Йозеф Кріхубер
- Карл Кундман
- Губерт Ланда
- Вільгельм Леопольский
- Габріель Макс
- Франц Антон Маульберч
- Франц Мессершмідт
- Людвіг Міхалек
- Фрідріх Овербек
- Міхай Поллак
- Ернст Фукс
- Готфрід Гельнвайн
- Фріденсрайх Гундертвассер
- Штейндль Імре
- Йозеф Штілер
- Едуард фон Енгерт
- Іван Мештрович
Українські студенти Академії
- Антон Яблоновський
- Теодор Яхимович
- Теофіл Копистинський
- Лука Долинський
- Корнило Устиянович
- Війтович Петро
- Бойчук Михайло Львович
- Федецький Альфред Костянтинович
- Северин Обст
- Юстин Пігуляк
- Микола Івасюк
Галерея
.jpg)
Музей Ефеса (Відень) — музей частки археологічних знахідок зі стародавнього міста Ефес, отриманих як подарунки і компенсації від уряду Туреччини. Сучасне турецьке місто Ізмір (колишній Ефес) має власний Ефеський археологічний музей тої ж тематики.
Історія створення
Археологи Австрії з 1895 року отримали дозвіл на проведення археологічних розкопок на руїнах стародавнього міста Ефес. Дослідження проводились систематично і мали вимушені перерви лише в роки першої і другої світових воєн. Колекції артефактів для майбутнього музею Ефеса надійшли вперше як дипломатичні подарунки австрійському імператорові Францу Йосипові І від султана Абдул Гамида II. Частка — як компенсації за витрати Австрійському археологічному інституту.
Тільки в період між 1896 и 1906 Австрія відправила до Ізміру сім наукових експедицій. Виставки знахідок проведені на початку 20 століття в імператорському бароковому палаці Бельведер та в приміщенні Музею історії мистецтв Відня. Значна кількість скульптур, знайдених австрійськими науковцями в Ефесі, була виставлена в колонаді Хофбурга в період1947 — 1978 років. В вивільнених приміщеннях Хофбурга поряд з Австрійською національною бібліотекою з 1978 року була створена постійна експозиція Музею Ефеса.
Фонди і відомі експонати
Фонди музею мають значну кількість археологічних знахідок з Ефеса періоду Парфії, доби еллінізму і Стародавнього Риму. Руїни античних споруд в Туреччині роками слугуваликаменярнями, їх розбирали на будівельні матеріали, вапнякові брили і уламки мармурових скульптур перепалювали на вапно. Тому науковці з Австрії зняли з постаментів всі залишки мармурових скульптур, частку рельєфів з архітектурних споруд (включаючи бібліотеку Цельсія), всі портретні голови чи погруддя і уламки бронзових виробів, архітектурні деталі, які врятували і вивезли в Відень як спадок власної культури. Всі вони — головні експонати сучасного музею.
Рельєф з тимпана бібліотеки Цельсія з горгонейоном
Бібліотека Цельсія — давньоримська бібліотека в Ефесі, яка була побудована під час правління Адріана для Тиберія Юлія Цельсія його сином, Тиберієм Юлієм Аквілою. Будівництво почалося в 114 році й було завершене в 135 році вже спадкоємцями Аквіли, який заповів більшу суму коштів на придбання книг і утримання бібліотеки. В 2-й половині III сторіччя під час навали готів внутрішня частина будинку була повністю зруйнований пожежею, яка однак не поруйнувала фасад споруди. Бібліотека Цельсія — друга за кількістю книг бібліотека Прадавнього Світу (після Александрійської бібліотеки в Єгипті).
Один з експонатів музею — рельєф заокругленого тимпана з парадного фасаду споруди, колись розбитий на чотири частини. Рельєфприкрашений рослинним орнаментом і горгонейоном класичного зразка.
Алегоричні скульптури з бібліотеки Цельсія
_in_the_Celsus_Library_in_Ephesus.JPG)
Театральний, підкреслено пишний фасад бібліотеки мав ніші, в яких стояли алегоричні скульптури, що уособлювали гіпотетично привабливі риси характеру Цельса (Мудрість, Справедливість, Розум, Лагідність). Сам Цельс був похований в склепі під бібліотекою, де стояла його портретна скульптура в повний зріст (зараз в Археологічному музеї Стамбула). Таким чином, бібліотека слугувала його меморіалом.
Споруда бібліотеки була пошкоджена під час землетрусу в добу Візантійської імперії. Фасад бібліотеки реставровано в 20 столітті.
Амазонка
Залишки скульптури амазонки — зняли зі стіни колишнього храму Артеміди. В добу Стародавньої Греції храм був одним з Семи чудес стародавнього світу.
Атлет з Ефеса
Серед найбільш мистецьки вартих експонатів музею — бронзова скульптура атлета. Знайдена в руїнах розбитою на шматки. З двохсот тридцяти чотирьох (234) уламків вдалося відновити фігуру юнака, що знімав залишки бруду і масла з тулуба після закінчення гімнастичних вправ. Скульптуру вважають римською копією 1 століття з грецького оригінала 4 ст. до н. е. Мотив досить розповсюдженої скульптури, яку важко пов'язати з творчістю якогось окремого давньогрецького майстра.
Художньо-історичний музей (нім. Kunsthistorisches Museum), у вітчизняних джерелах часто Музей історії мистецтв — найбільший серед художніх музеїв Австрії, розташований в місті Відень. Відрізняється як багатством своїх мистецьких колекцій, так і їх різноманітністю.
Мистецькі колекції музею нараховують
- Театральний музей
- Відділ мистецтва Стародавнього Єгипту
- Музичні інструменти
- Нумізматичний кабінет
- Відділ античного мистецтва
- Відділ західноєвропейської скульптури
- Картинну галерею
- Замок Амбрас у Тіролі тощо.
Історія
Оформлення колекцій в музей
Офіційно музей засновано 1889 року. Багаті мистецькі колекції австрійського імператорського двору оформили в музей в другій половині 19 ст. В цей період вже існували подібні музеї, що виникали на основі королівських колекцій в інших країнах та мистецьких центрах (у Дрездені на базі колекцій саксонського курфюрста, в Берліні на базі колекцій пруського короля, в Петербурзі на базі колекцій російських імператорів — Ермітаж).
У Відні вирішили створити не один, а два музеї з показом і природничих, і мистецьких колекцій в пандан. Так у Відні виникли:
- Природничо-історичний музей
- Художньо-історичний музей. Вони і розташовані були поряд, створюючи значний архітектурний ансамбль, нехай і в несамостійних формахеклектики.
Архітектор Земпер у Відні
Готфрід Земпер не був австрійцем. Він працював у різних столицях Європи (Лондоні та Парижі, Дрездені) і був відомий як архітектор виставок. У Лондоні Земпер якраз і був задіяний на будівництві Міжнародної промислової виставки 1851 року. В Дрездені Земпер завершив формування недобудованого Цвінґера, пов'язавши бароковий ансамбль з будівлею нової картинної галереї та нового театру(опера Земпера, або Саксонська державна опера Дрездена.).
Після цього він отримав запрошення від імператора Австрії Франца Йосипа на працю у Відень. Йому доручили реконструкцію міської резиденції імператора — Гофбург. Досвідчений архітектор, Готфрід Земпер підойшов до реконструкції як до містобудівного проекту. І створив проект з декількома величними спорудами, що включали два музеї, новий театр, Манеж, монумент австрійській імператриці Марії Терезії, і все це в новому саду в стилі необароко. Земпер вже був продовжувачем барокової стилістики в ансамблі Цвінґер, закінчуючи ансамбль архітектора Пьопельмана. В реконструкції Гофбурга Земпер став продовжувачем стилістики віденського бароко, використовуючи і його форми, і планувальні настанови. Звичайно ж, розкішна архітектура Земпера слугувала імператорському двору і його уславленню. Архітектор навіть пов'язав вісь нового Хофбургу з давньоримською Віндобоною. Саме там був колись палац римського намісника в австрійських землях і саме там помер римський імператор Марк Аврелій. Архітектор своїм ансамблем підкреслював символічний зв'язок австрійських імператорів з імператорами Стародавнього Риму, що лестило Францу Йосипу.
Цей конфлікт між мистецтвом та суворою реальістю Австо-Угорщини відчували сучасники, але демократизувати архітектуру і розв'язати суспільні конфлікти практика Земпера не могла. Величний ансамбль, запроектований Земпером, так і не був втілений в реальність повністю. Але два великих музейних приміщення Відень та імператор отримали.
Будівля музею
Картинна галерея ерцгерцога
_-_Google_Art_Project_-_edited.jpg)
Австрійські Габсбурги були пов'язані родинними зв'язками з королівським двором Іспанії. До складу Іспанії в Європі входили і Південні Нідерланди, Фландрія (нині Бельгія) Віддаленою від Мадрида та Відня багатою провінцією керували намісники. Один з них австрійський ерцгерцог Леопольд Вільгельм (1614—1662).
Перебування у Фландрії той використав для придбання мистецьких колекцій. Збиранню картин сприяв мистецький ринок, що розмістився в містіБрюссель.Сюди на продаж звозили витвори мистецтва як з провінцій, так і зІталії чи Англії. За короткий термін ерцгерцог створив значну мистецьку збірку картин нідерландських, італійських, фламандських, німецьких, голландських майстрів, яку вивіз у Відень. Цю збірку століттями доповнювали картинами та творами мистецтва з різних країн і міст. У Відень вивезли найкращу частину кабінету курйозів імператора Рудольфа ІІ, що ненадовго переносив столицю у Прагу.
По смерті принца Евгена Савойського його картинна галерея перейшла до імператорських колекцій також.
Найслабша ділянка музею
Найслабша ділянка музею — мистецтво Франції. Австрійська імперія століттями мала значні труднощі в стосунках в королями Франції, що значно відбилося на мистецьких колекціях. Художньо-історичний музей у Відні (в порівнянні з Ермітажем) має незначні твори саме у французькому відділі, де зібрані випадкові або не найкращі зразки мистецтва Франції. Наявність декількох творів Жана Фуке та митців 17 століття лише підкреслюють значні лакуни к мистецьких збірках. Картини Франсуа Клуе, Пуссена, портрети Гіацинта Ріго та Дюплессі — справляють враження випадково отриманих речей.
Ненабагато більше представлені митці Франції 19 століття (Каміль Коро, Клод Моне), але не найкращими творами, що давно розійшлися по музейним збіркам самої Франції, США, Британії, Росії.
Другий слабкий розділ — мистецтво Англії. Але це типова ситуація для європейських музеїв, де взагалі мало картин майстрів Британії. Виняток лише один і він не в Європі — це Сполучені Штати, де є капітальні твори митців Англії різних періодів.
Мистецтво Італії
Північні землі сучасної Італії довгий час входили до складу Австрії, бо були захоплені під час війни. У Відень десятиліттями вивозили картини з Італії, а італійські митці (архітектори, садівники, композитори, музиканти, актори) десятиліттями працювали в різних містах та в столиці Австрійської імперії. У Відні накопичилися такі значні мистецькі колекції з Італії, що був період обміну між країнами з метою повернення в Італію хоча би частини національного культурного надбання. Саме у Відні зберігають ювелірні вироби Бенвенуто Челліні, яких не зберігли ні в Італії, ні у Франції.
Особливість зібраня Художньо-історичного музею — найкращі твори майже всіх мистецьких стилів Італії — раннє та Високе Відродження,маньєризм, бароко, караваджизм, майстри ведути 18 століття тощо. Майстри Італії і досі представлені капітальними творами в збірці Художньо-історичного музею, серед яких:
- Мантенья
- Перуджино
- Рафаель Санті
- Джорджоне
- Тиціан
- Джузепе Арчімбольдо
- Джованні Белліні
- Лоренцо Лотто
- Тінторетто
- Паоло Веронезе
- Моретто да Бреша
- Мороні
- Караваджо
- Гверчіно
- Джузеппе Марія Креспі
- Джордано Лука
- Бернардо Строцці
- П'єтро да Кортона
- Доменіко Фетті
- Бернардо Белотто.
Живопис доби маньєризму
Він був перехідним етапом між мистецтвом відродження та бароко і деякий час співіснував з обома стилістичними напрямками, хоча з бароко - значно більше. Мистецтвознавці пов'язують появу маньєризму з розчаруванням в ідеях відродження і значною ідейною кризою 16 століття. Віденський королівський двір радо вітав представників нової мистецької течії, звідки б вони не були. Австрійський двір швидко став одним з потужних центрів маньєризму в Західній Європі. А наявність майстрів маньєризму в різних кутках Австрійської «лоскутної імперії» збагатила мистецьку збірку творами маньєристів Нідерландів, Італії, навіть Франції, стосунки з якою не були тісними. Наприкінці 16 ст,. під час короткого переносу столиці з Відня у Прагу, столичне місто само стало відомим центром маньєризму, де працювали -
- Арчімбольдо
- Адріан де Вріс
- Ганс фон Аахен
- Бартоломеус Шпрангер. Пізніше їх твори перевезли у Відень, створивши значну колекцію відповідного мистецького стилю.
Чотири картини Арчімбольдо
Нідерланди, Фландрія, Голландія
Унікальною є і колекція старих майстрів Нідерландів, що має світове значення. В колекції майже без пропусків представлені твори усіх значних митців Нідерландів 15-16 століть, а це
- Ян ван Ейк
- Рогір ван дер Вейден
- Гертген тот Сінт Янс
- Босх
- Мабюз
- Ян ван Скорель
- Пітер Брейгель Старший
- Антоніс Мор
Мистецтво Фландрії репрезентують оригінали Рубенса, Антоніса ван Дейка, Франса Снейдерса та їх сучасників. Серед майстрів Голландії 17 століття — декілька картин Рембрандта.
Реорганізації
Австрія давно втратила статус супердержави, але втримала статус великої країни європейської культури. Декілька міст сучасної Австрії були вже так званими Культурними столицями Європи на один рік (Зальцбург, Грац). Організація нових музейних закладів та реконструкції давніх — підтримують цей імідж та роблять сучасну Австрію туристично привабливою. Саме на це спрямовані реставрації в австрійських замках (Замок Шлосс Хоф), придбання нових картин, реконструкції у Художньо-історичному музеї.
Ще у 1956 р. з музейної збірки видалили у самостійний відділ майстрів Австрії (Австрійська галерея) та твори доби австрійської готики та середньовіччя (Музей австрійської готики). Останній розмістили поряд з музеєм бароко в палаці — Нижній Бельведер.
Особливості показу
Художньо-історичний музей має особливості показу картин. Завелика збірка не може бути показана повністю. Тому в залах розміщено занадто мало картин, але це значущі твори чи то окремого майстра, чи то мистецького періоду. Багатьох творів, відомих за альбомами та каталогами, в музейній експозиції нема. Їх можна побачити лише на тимчасових виставках.
Галерея
Мистецтво Стародавнього Єгипту
Відділ античного мистецтва
Художники Іспанії
Гобелени
Західноєвропейська скульптура
,_altarolo,_1443-1445,_vienna_kunsthistorisches_museum.JPG)
Музей Леопольда (нім. Leopold Museum) — новий музей в місті Відень.
Колекціонер Рудольф Леопольд
Докладніше: Рудольф Леопольд
В основі музею - колекція витворів мистецтва Австрії доби декоративного стилю капіталізму - модерн, що зібрав прихильник цього періоду доктор Рудольф Леопольд. Звідси - коротка назва музею.
Приміщення.
Будівля музею розташована неподалік Хофбурга. В контраст з колишніми королівськими стайнями, будівля музею являє куб з асиметрично розпланованими вікнами і в надзвичайно спрощених формах функціоналізму. Проект архітектурного бюро «Ortner & Ortner».
Музей має чотири поверхи, постійні експозиції, магазин, кафе з терасою. Виставкові площі сягають 5.400 кв. м.
Експозиції і фонди
австрійське мистецтво доби модерн (віденський сецессіон)
твори художників Егона Шиле, Густава Клімта, Оскара Кокошки, Альфреда Кубіна тощо,
дизайнерські твори Віденської майстерні мистецтв від Йозефа Хофмана до Коломана Мозера
Худ. Густав Клімт, «Смерть і життя»
Худ. Егон Шиле, автопортрет, 1912 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар